ПРОГРАМА РОЗВИТКУ
ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ«ВПЕВНЕНИЙ СТАРТ»

(для дітей 5-ти річного віку) 
«Для  всіх дорослих, причетних до розвитку,  виховання і навчання дітей»
 
   Дошкільний вік - значний період дитинства. У порівнянні з періодом раннього віку соціальні та духовні потреби дитини різко посилюються. Підсумок розвитку дітей дошкільного віку - сформована готовність їх до життя, до навчання в школі.
     В результаті численних психолого-педагогічних досліджень, що проводилися в нашій країні і за кордоном, було встановлено, що успіх шкільного навчання багато в чому визначається своєчасним і повноцінним розвитком дитини-дошкільника за трьома напрямками, взаємопов'язаними між собою. А саме: соціально-особистісного, пізнавального та естетичного.
      Відомі вітчизняні психологи вважали, що соціальне середовище є джерелом психічного розвитку дитини, а всі вищі психічні функції (а значить, довільні, усвідомлювані) спочатку виникають у формі колективних відносин між дитиною та іншими людьми, а потім стають індивідуальними функціями самої дитини. Так з'являється мова, довільна пам'ять, довільна увага, логічне мислення, самооцінка. Тільки через іншу людину, разом з ним дитина може врости в культуру й пізнати самого себе.
      Сім'я - перша соціальна спільність, яка закладає основи особистісних якостей дитини. У сім'ї  вона набуває початковий досвід спілкування. Тут у неї виникає відчуття довіри до навколишнього світу, до близьких людей, а вже на цьому ґрунті з'являються цікавість, допитливість, пізнавальна активність і багато інших особистісних  якостей.
      З надходженням в дитячий садок сфера соціального життя дитини розширюється. У неї включаються нові люди, дорослі і діти, яких вона раніше не знала і які становлять іншу спільність, ніж родина. Виникає необхідність враховувати особливості людей, з якими доводиться спілкуватися, застосовувати різну стратегію поведінки. Таким чином, з приходом дитини в дитячий садок   її  спілкування ускладнюється, стає різноманітним. А це, у свою чергу, означає новий, більш високий рівень соціального розвитку.
      Спілкуючись   з   педагогами   та  іншими   працівниками   дитячого садка, дитина вчиться визнавати авторитети, слідувати заданим нормам поведінки, зразкам діяльності. Спілкування з однолітками дозволяє дітям будувати відносини на рівних, що надає соціальним контактам невимушений, творчий характер. Вони вільно, у співпраці з рівними собі застосовують зразки поводження і способи діяльності, демонстровані дорослими. І в цьому процесі «чужі» для дитини норми відносин, що задаються авторитетним дорослим, стають «своїми», застосовуваними в соціальному житті з однолітками.
      Вчені встановили, що найефективнішою діяльністю для такого входження в світ інших людей є гра. Головна перевага гри полягає в тому, що дитина є її учасником, героєм її сюжетів. У грі вона  набуває досвіду широкої соціальної орієнтації з позиції її учасника.
      У грі дитина обживає світ дорослих зсередини, наповнюючи його емоціями і значущими для себе ролями і сюжетами. Тільки бажання стати дорослим робить його здатним до навчальної діяльності. Саме тому гра  є  провідним видом  діяльності дитини.   Адже, саме гра, дозволяючи дитині самовиразитися, самореалізуватися, тим самим сприяє становленню вищої «Я».
      Сюжетна гра дітей старшого дошкільного віку відрізняється своєю спрямованістю на громадські сторони життя, на особистісні якості людей, ролі яких виконуються. Психологи помітили, що у старших дошкільників правило стає центром гри. Вони здатні діяти за правилом. При цьому, використовуючи договір з партнерами для створення нових правил, дошкільнята починають усвідомлювати їх умовність.
Підвищення рівня довільності дитини, її уяви, осягнення умовності правил у грі дозволяють підняти сюжетну гру на новий щабель. Діти придумують фантастичні історії та сюжети для ігор. Роль підпорядковується правилу, прийнятому в ході  гри,  домовленості з партнерами. Спочатку ігрова поведінка дитини визначається взятою на себе роллю, а потім - правилами. Вони стають центром гри, ядром ролі, і це  важливо як для розвитку, так і для підготовки дітей до навчання в школі, яке вимагає від дітей виконання певних правил, яким має бути підпорядкована вся їх поведінка: робити не те, що тобі в даний момент хочеться, а те, що продиктовано правилами шкільного життя, вчителем і т. п.
   Формування довільності психічних процесів, так само як і інших умінь і навичок, потребує  практики. Тільки в результаті управління своєю поведінкою і психічними   процесами   дитина   придбає   відповідний досвід  і   зможе самостійно ставити перед собою нові цілі, завдання, що стосуються його поведінки («не буду цього робити» і т. п.) або оволодіння знаннями, вміннями та навичками («хочу навчитися рахувати до мільйона » і т. п.).
   Якщо батьки і педагоги не будуть враховувати цих змін, здійснювати правильне керівництво поведінкою і діяльністю дітей, то збиток, нанесений їх психічному розвитку, може призвести до тяжких наслідків у розвитку особистості в цілому і негативно позначитися при навчанні в школі.
      Дитині, яка не оволоділа власною довільною поведінкою, буде  важко стримувати себе на уроці, не розмовляти з сусідом, не відволікатися при поясненні вчителя, робити записи в зошиті певним чином, приступати до виконання домашніх завдань в певний час і т. д. Щоб у майбутньому уникнути труднощів, саме зараз, на етапі появи і становлення довільності, треба серйозно зайнятися цим питанням як у дитячому садку, так і вдома.
    Психологи вважають, що найбільший ефект приносять спеціальні вправи, з якими батьків дітей, які виховуються за даною  програмою, познайомлять вихователі. А для того щоб діти і батьки були зацікавлені у їх виконанні, ми рекомендуємо педагогам регулярно підводити підсумки цієї роботи у вигляді веселих конкурсів.
      Одним з найважливіших змін в особистості дитини від 5 до 6 років є його уявлення про себе: який він насправді («Я» реальне) і яким він хотів би чи не хотів себе бачити («Я» потенційне). Ці уявлення дітей про самих себе складаються під впливом оточуючих їх дорослих і однолітків. Тому батькам і педагогам дуже важливо організувати діяльність і спілкування з дитиною таким чином, щоб найменші позитивні зрушення в його поведінці і діях завжди заохочувалися.
    Не менш корисно навчити дитину тверезо оцінювати свою невдачу, але при цьому обов'язково орієнтуватися на певну перспективу в її досягненні.
 Тому батьки і педагоги повинні не просто робити зауваження дітям, а вчити визначати причини допущених помилок, встановлювати шляхи їх усунення та допомагати досягати потрібного результату в діяльності, поведінці.
  Дуже важливо формувати у дитини уявлення про те, що у відношенні цілого ряду життєвих ситуацій може бути знайдено безліч гумористичних, жартівливих рішень, якими необхідно користуватися.
   Коли дитина переступає поріг школи, навчальна діяльність у нього ще не сформована. Вона формується в процесі шкільного навчання. Результат навчальної діяльності непомітний - це перш за все зміни в особистості самого учня.
  Всебічний аналіз  неуспішності учнів у початковій школі показав, що в основі цього лежать  різні причини, як обумовлені природними задатками, так і залежні від педагогічної занедбаності дитини в сім'ї та дитячому садку. Але ясно одне: якщо дитина, прийшовши до школи, зовсім не вміє вчитися, це означає, що передумови навчальної діяльності у нього ще не склалися.
По-перше, дитина готова вчитися, якщо вона  привчена спілкуватися з педагогом, може не тільки сказати дорослому про своє незнання, нерозуміння, а й сформулювати причини своїх труднощів. А цьому можна навчити вже зараз, у старшому дошкільному віці.
 По-друге, можна говорити про сформованість у дітей передумов навчальної діяльності, якщо вони в дитячому саду вміють «слухати і чути», «дивитися і бачити», здійснювати самоконтроль і самооцінку. А ця здатність, на думку психологів, має бути  сформована вже в дошкільному віці.
    На жаль, для більшості дітей характерна завищена самооцінка. З одного боку, це добре, тому що задоволення отриманим результатом доставляє дитині радість, сприяє емоційному благополуччю і підтримує позитивне ставлення до себе («я хороший, умілий» і т. д.). З іншого боку, це  небезпечно, тому що в школі успіхи дитини багато в чому будуть визначатися саме його самооцінкою: добрий чи поганий він як учень, добре чи погано він навчається, як веде себе на уроках, як виконує рекомендації вчителя.
      Якщо в старшому дошкільному віці адекватна самооцінка не  сформована, то дитина буде страждати в школі і не зможе співвіднести низьку якість своєї роботи з оцінкою вчителя. Їй  буде здаватися, що вчитель  погано відноситься до неї і тому поставив  погану оцінку. І це може тривати досить довго.
      Спеціальні психолого-педагогічні дослідження переконливо показали, що
 такі діти тільки наприкінці  першого року навчання в школі можуть передбачити, як оцінить педагог їх навчальну роботу.
Тому вже зараз батькам важливо постійно цікавитися у вихователів результатами досягнень дитини, її взаєминами з однолітками і зайняти правильну позицію.
Відомий дитячий психолог М. М. Поддьяков тонко підмітив, що найголовнішим у ставленні педагогів і батьків до успіху дитини є вміння зайняти ігрову, а не «трагіко-драматичну» позицію.
Якщо дитина не впевнена  у своїх силах і можливостях, якщо вона важко переживає свої невдачі, важливо підбадьорити її, переконати, що за певних намагань вона ліквідує свій неуспіх. І як тільки з'являться хоча б невеликі зрушення, їх треба відзначити.
Якщо ж дитина самовпевнена, хвалиться своїми досягненнями, то необхідно, позитивно оцінюючи її дійсні успіхи, відзначити і ті недоліки (в старанні, акуратності, посидючості), які у неї є і які вимагають виправлення.
      При цьому важливо, щоб спілкування з дитиною не обмежувалося тільки обговоренням результатів її діяльності на заняттях.
Психологи встановили,  якщо батьки не занурені в життя своїх дітей, не знають, що їх цікавить, з ким вони дружать і т. п., то в більшості випадків у цих сім'ях ростуть діти з неадекватною самооцінкою. Вони відрізняються пасивністю, боязкістю, підвищеною тривожністю.
      У сім'ях, де у дітей формується правильна самооцінка, виростають діти з іншим характером. Вони відрізняються активністю, бадьорістю духу, упевненістю в собі. Погана відмітка в школі не виводить їх з ладу - вони вірять, що можуть її виправити, і домагаються потрібного результату.
      Цікаво відзначити, що самооцінка, що складається у дитини в сім'ї, суттєво позначається на характері її спілкування з товаришами.
      Діти з адекватною високою самооцінкою та оптимістичністю мають багато друзів і легко завойовують симпатії однокласників. Їм притаманні активність, винахідливість, почуття гумору. І навпаки, пасивність, помисливість, підвищена уразливість, замкнутість, що характерно для дітей із зниженою самооцінкою, приводять їх до самотності.
      Поряд з самооцінкою значне місце у розвитку дитини займають дії контролю.
      Зазвичай діти, що надходять у перший клас, досить добре вміють контролювати свою зовнішню поведінку, але ще не вміють тримати під контролем свою розумову діяльність.
        Несформованість дій контролю часто призводить до невміння дитини оцінити, в чому полягають труднощі, з якими вона стикається в навчанні. Так, вона говорить: «Я не вмію вирішувати завдання». А якщо почати її розпитувати, дитина називає причини, часом дуже далекі від дійсності.
      Очевидно, що в повному обсязі дії контролю сформуються в початковій школі, але вже у старшому дошкільному віці батькам і педагогам треба зробити все можливе для появи і становлення передумов цих дій.  У зв'язку з
цим, при підготовці дітей до школи потрібна перебудова освітньої роботи дитячого саду з метою активізації самостійної діяльності дітей, виховання у них вміння контролювати свої дії.
        Вміння самому зайняти себе корисною і творчою діяльністю педагоги і психологи споконвічно вважали показником загального розвитку дитини. Тому перенесення у вільну, самостійну діяльність знань, умінь і навичок, отриманих на заняттях, є показником  сформованості її компетентності, яка сприяє появі та становленню передумов навчальної діяльності - вмінню дитини вчитися. Тому реалізація запропонованих у нашій програмі завдань, пов'язаних з цим, має особливе значення для успішного навчання дитини в школі і ми сподіваємося, що батьки та педагоги зроблять все можливе для їх вирішення.
Особливе значення в дошкільному дитинстві набуває накопичення та збагачення чуттєвого досвіду, який стає першою сходинкою, основою в подальшому пізнанні багатьох сторін дійсності.
 Якщо у дитини відсутні образи уявлень, то включається механічне запам'ятовування, що дозволяє нетривалий час утримувати в пам'яті ті чи інші поняття. А головне - механічне, формальне запам'ятовування має обмежені можливості застосування знань.   Вчені встановили, що при вивченні багатьох математичних понять в школі діти спираються на чуттєвий досвід, на «пам'ять рук і очей», які вони придбали в дошкільному дитинстві, коли, діючи з предметами і перетворюючи їх, дослідно-практичним шляхом пізнавали властивості, будову, склад, призначення і можливості предметів і явищ  у найближчій і віддаленій навколишньої дійсності.
У результаті цього в дошкільні роки у дитини створюється коло уявлень «про все потроху» на досить зрозумілому для неї рівні. Сфера діяльності розширюється, інформаційний багаж поповнюється. Виникають зв'язки між новими і вже засвоєними знаннями, відбувається їх систематизація та узагальнення.
      І звичайно, важливий  розвиваючий ефект - виникнення пізнавального інтересу, розвиток мислення, мовлення, кмітливості, розширення понятійного досвіду та самостійності, що надзвичайно важливо для подальшого навчання дитини у школі.
Багато фахівців вважають, що при  правильному педагогічному керівництві, віковий період дитини  з  5 до 6  (7) років  є найбільш сприятливим для розвитку дитячої образотворчої творчості, а малювання і ліплення розглядають як найважливіші сфери дитячої діяльності і з точки зору загального психічного розвитку дитини, і з точки зору формування спеціальних умінь і навичок, необхідних для її успішного навчання в школі.
      На жаль,  не всі батьки розуміють це. Так, наприклад, батьки-прагматики вважають, що напередодні школи недоцільно займатися  естетичним розвитком дитини. На їхню думку, важливіше    зосередитися  на    навчанні   її  читанню,   математики  і   не здогадуються, наскільки  позитивний вплив мистецтва на роботу мозку.
      Справа в тому, що мистецтво змушує обидві півкулі мозку працювати на підвищеному емоційному фоні і при цьому активно взаємодіяти один з одним. Тим самим,  мистецтво надає потужний вплив на асоціативні поля великого мозку, розвиваючи їх і створюючи складні системи зв'язків, які мають важливе значення в процесах мислення.
       Таким чином, стає очевидним, що соціально-особистісний, пізнавальний та естетичний розвиток дитини має вирішальне значення для її підготовки до шкільного життя. Але такого роду розвиток не здійсниться сам по собі. Для цього потрібна велика, напружена і копітка робота батьків і педагогів.
Освітні завдання
Розвивальні: збагачувати уявлення дитини про природу, рукотворний світ, людей, що оточують, та саму себе; вдосконалювати вміння використовувати здобуті уявлення для подальшого розширення особистого досвіду; створювати сприятливі умови для підвищення самостійності дошкільника, довільності поведінки; вправляти в подоланні труднощів, практичному та розумовому експериментуванні; підтримувати намагання дитини адекватно оцінювати свої досягнення в продуктивних видах діяльності, в повсякденному житті — власні вчинки та особистісні якості; створювати умови для вправляння в соціальній компетентності, налагодженні доброзичливих взаємин з людьми різного віку та статі, соціальних ролей; вдосконалювати вміння володіти власним тілом, орієнтуватись у власній зовнішності та стані здоров’ї, у корисних та шкідливих для дитячого організму чинниках, впливах.
 
Виховні: виховувати культуру дитячих бажань, сприяти становленню системи елементарних цінностей, позитивного ставлення до природи, предметів, людей, самої себе; створювати умови для формування інтересів дошкільника, намірів, планів; підтримувати самодіяльність дитини, надавати простір для реалізації позитивних задумів у різних сферах життєдіяльності; виховувати культуру поведінки; залучати дитину засобами мистецтва до національної та світової культур; вправляти в умінні розмірковувати, висловлювати власні судження, відстоювати особисту думку; приділяти увагу становленню основ моральної за змістом та активної за формою позиції;  виховувати базові якості особистості (самостійність, працелюбність,
людяність, розсудливість, справедливість, самовладання, самолюбність, спостережливість, відповідальність).
 
Навчальні: створювати сприятливі умови для збагачення, розширення, систематизації знань, уявлень дитини про довкілля та власне "Я” (фізичне, психічне та соціальне) та вправляти у їх застосуванні, розкривати перспективи подальшого пізнання зовнішнього та внутрішнього світів.
 Формувати навчальні уміння — організаційні (способи самоорганізації), загальнопізнавальні (спостерігати, обстежувати, аналізувати, виділяти головне, порівнювати, запам’ятовувати, бачити проблему, розмірковувати з приводу неї, розв’язувати її, осмислювати матеріал), загальномовленнєві (культуру слухання, запитування, висловлювання, обґрунтування, доведення, налагодження спілкування).