«ЗАПАЛИ СВІЧКУ ПАМ'ЯТІ – ПОДІЛИСЬ ТЕПЛОМ З ЗАХИСНИКОМ» (ДО 90-Х РОКОВИН ГОЛОДОМОРУ В УКРАЇНІ)

Ти кажеш, не було голодомору? І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимели до тла?!

Чому ж тоді, як був і урожай, Усе суціль викачували з двору?

Греби, нічого людям не лишай!

Хто села, вимерлі на Україні, Російським людом поспіль заселяв?

Хто? На чиєму це лежить сумлінні? Імперський Молох світ нам затуляв!

Д. Білоус

У світі ставалося багато трагедій: війни, епідемії, природні й техногенні катастрофи, міжетнічні й релігійні конфлікти, які забирали людські життя. Загибель людей, спричинена цими трагедіями, страшна, але цілком зрозуміла. Проте, неможливо осягнути розумом, що голодна смерть забирала мільйони українських селян – людей, які вирощували найбільші врожаї зерна на найродючіших землях Європи. У ХХ сторіччі український народ зазнав три пошесті масового голоду: 1921- 1923, 1932-1933, 1946-1947 рр.  Селян свідомо морили голодом. Це злочин проти людини. Це злочин проти народу. Це наша історія. Ми не маємо права це забути.